НОВОСТИ

2 июня 2017

Концепція державно-адміністративного управління в області господарського використання, охорони і контролю морської частини території (акваторії) України

13:0329.06.2010г.

Как уже сообщал «Новый Севастополь», в 2006 году начальник управления морской акватории Севастопольской городской госадминистрации Владимир Троицкий разработал и подал в правительство Украины ряд проектов документов, которые, по его мнению, просто необходимо принять государству для четкого распределения полномочий на морской акватории Украины и в портах.

В частности, Троицкий разработал проект Концепции государственно-административного управления в области хозяйственного использования, охраны и контроля морской территории (акватории) Украины.

Этот документ, который лег под сукно чиновников, но от этого не утратил своїй актуальности, «Новый Севастополь» предлагает вашому вниманию.

Дійсна концепція розроблена в зв'язку з тим, що:

- морська акваторія України не включена у систему адміністративно-територіального устрою держави;
- у державі не створено необхідної нормативно-правової бази, що регулює відношення, які пов'язані з господарським використанням морської акваторії України;
- в Україні не створено органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління і контроль в області господарського використання морської акваторії держави.

Концепція відбиває основні положення для подальших наукових, юридичних, організаційно-методичних розробок, пов'язаних з удосконалюванням державного управління в області використання, охорони і контролю морських акваторій України.

1. Визначення і терміни

Аквакадастр -  систематизований звід зведень і документів про морську акваторію і її користувачів, що представляє комплексну інформацію про ресурси, нерухомість, екологію, соціально-економічних умовах цієї акваторії та її кадастровій оцінці.

Аквакористування - використання на визначених умовах юридичною або фізичною особою ділянки акваторії, що відведена у встановлених границях.

Аквакористувач - юридична або фізична особа, якої у встановленому порядку надано право користування ділянкою морської акваторії щодо визначеного цільового призначення.

Акваторія (морська) - водний простір, обмежений у плані на водному поверху природними, штучними або умовними границями.

Берегова лінія - гранична лінія між акваторією і сушею.

Внутрішні морські води - морські акваторії, що розташовані убік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України. Складають частину внутрішніх вод держави.

Вода стічна - вода, що утворилася у процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності суден різного призначення або підприємств (крім шахтної, кар'єрної або дренажної води), а також вода, що відведена з забудованої території, на якій вона утворилася в результаті випадання атмосферних опадів.

Границя ділянок акваторії - лінія, що проходить по зовнішній межі ділянки акваторії, координати крапок зламу якої визначені проектом при відводі даної ділянки акваторії і зазначені у документах на аквакористування.

Забруднення акваторії - несприятлива зміна стану акваторії, якісного складу або властивості вод, земель під ними або повітря над ними в результаті внесення до них забруднюючих речовин.

Забруднюючі речовини - речовини, що надходять у водний об'єкт у результаті господарської діяльності людини.

Засмічення акваторії - внесення на акваторію сторонніх предметів і матеріалів, що негативно впливають на якісний склад води, на її властивості та утруднюють використання акваторії по будь-якому цільовому призначенню.

Виключна (морська) економічна зона (ВЭЗ) - морські райони, що знаходяться за межами територіального моря і прилягають до нього. Ширина ВЭЗ складає до 200 морських миль, яка відлічуються від тих же вихідних ліній, що і територіальне море України.

Вихідні лінії - лінії, від яких відміряється ширина територіального моря.

Нормальна вихідна лінія — берегова лінія, що відповідає найбільшому відливу.

Пряма вихідна лінія - лінія, що з'єднує максимально виступаючі при відливі у море крапки берегової лінії входу в затоку (бухту), що належить однієї державі, коли відстань між цими крапками не перевищує 24 морських миль (44.4 км). Перелік і координати таких крапок установлено Кабінетом Міністрів України. Умова 24-х морських миль не застосовується на так називані «історичні» затоки.

Моніторинг морських акваторій - система спостережень, збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан і зміну морської акваторії, розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в області використання та охорони морської акваторії. Є складовою частиною моніторингу охорони природного середовища України.

Охорона акваторії - система санітарних, екологічних і адміністративних мір, що спрямована на збереження і поліпшення природного середовища, попередження забруднення і засмічення акваторії, підтримка встановленого режиму використання акваторії.

Перевалка вантажу - передача вантажів з одного виду транспорту на іншій через склади порту або безпосередньо з одного транспортного засобу на інший.

Гранично-припустима концентрація (ГПК) речовини у воді - установлений рівень концентрації забруднюючих речовин у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей використання.

Порт морський - будь-який прибережний пункт, підприємство, організація, які розташовані на березі моря, озера, річці іншого водного об'єкту, мають закріплену за ними акваторію, здійснюють навантаження-розвантаження суден, операції з прийому і відправці  пасажирів або обслуговування суден не тільки тих, що прибувають і стоять у них, але і тих, що прямують транзитом, роблять ремонт суден та їх будівництво, здійснюють збереження і переробку деревини на плаву та прибережній зоні і іншу портову діяльність.

Прибережна захисна смуга - смуга суші встановленої ширини, що прилягає до берегової лінії моря, яка установлена з метою охорони і створення сприятливого режиму використання морської акваторії, попередження її забруднення, засмічення, знищення біляводних рослин і тварин, а так саме зменшення шкідливого стоку. Ця смуга суші законодавством України оголошена природоохоронною територією з регульованою господарською діяльністю.

Спорудження гідротехнічні - стаціонарні і плавучі надводні або підводні спорудження, що установлені на акваторії для рішення морегосподарських задач (огороджувальні, портові, причальні і берегозакріплені спорудження, крапкові, стаціонарні, плавучі, рейдові плавуче-стіїчні причали, доки, доки-камери), а також для здійснення морських транспортних та інших операцій.

Спорудження причальні - гідротехнічні спорудження, що призначені для швартування суден, забезпечення стоянки під час вантажно-розвантажувальних робіт, посадки і висадки пасажирів та інших операцій.

Спорудження портові - інженерні спорудження, що забезпечують безпеку і зручність входу суден у порт і виходу з нього, стоянку і обслуговування суден у порту (причали, моли, хвилеломи, доки, розвантажувальні і навантажувальні пристрої, елеватори, склади, адміністративні будинки і т.п.).

Територіальне море - морський пояс, що прилягає до сухопутної території і внутрішніх морських вод, на який у повному обсязі поширюється суверенітет прибережної держави. Зазначений суверенітет поширюється на повітряний простір над територіальним морем, так само як на його дно та надра. Зовнішня границя територіального моря проходить по лінії, кожна крапка якої знаходиться від найближчої крапки вихідної лінії на відстані, рівній ширині територіального моря. Україна установила ширину територіального моря  12 морських миль (22.2 км).



2. Сучасне положення справ в області державного управління морською частиною території (акваторії) України

2.1. З оголошенням незалежності до України відійшли території у Чорному і Азовському морях, що включають до себе морські внутрішні води і територіальне море загальною площею більш 40 тис. кв.км.

Крім морської акваторії, на яку у повному обсязі поширюється суверенітет держави, Україна отримала права на виключну (морську) економічну зону, що розташована за зовнішніми межами територіального моря і на яку поширюється її економічний суверенітет відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р.

2.2. Разом з морською частиною території Україна від СРСР отримала і правову базу з її управління, що не повною мірою відповідає сучасним політичним і соціально-економічним умовам та особливостям України, у тому числі і в області внутрішньої морської і господарської  політики.

Так, у СРСР - великоцентралізованій однопартійній державі - морські акваторії та усі аквакористувачи були державною власністю. Держава проводила свою внутрішню морську політику через загальносоюзні міністерства і відомства, пріоритетним серед який був Військово-Морський Флот СРСР, який фактично самостійно розпоряджався територіальними і внутрішніми морськими водами СРСР, у тому числі і у Чорному морі. Виключення складали незначні щодо сумарній площі акваторії спеціалізованих морських портів, якими розпоряджалися відповідні союзні міністерства (транспорту, рибного господарства та ін.).

2.3. Для України, що має інший державний устрій та вступила на шлях ринкових відносин і в який, понад з загальнодержавною та комунальною власністю, існують і інші рівноправні види власності (приватна, спільна, колективна), необхідна своя внутрішня морська політика, яка відповідає новим умовам в області управління морською частиною території (акваторії) держави.

У зв'язку з цим в Україні був розпочатий процес формування нової законодавчої і правової бази. До переліку нових законодавчих актів України  у тому або іншому ступені регулюючих відносини в області управління морськими акваторіями, можливо віднести:

- Конституцію України 1996 р.;
- Земельний кодекс України 2001 р.;
- Кодекс торговельного мореплавства України 1994 р.;
- Водний кодекс України 1995 р.;
- Закон «Про державний кордон України»;
- Закон України «Про місцеві державні адміністрації»;
- Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- Закон України «Про охорону навколишньої природного середовища»;
- Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони і відтворення навколишнього середовища Азовського і Чорного морів»;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.93р. № 415 «Про першочергові заходи щодо правового оформлення державного кордону і подальшого його облаштування»;
- «Тимчасове положення про державне управління морськими акваторіями міста Севастополя», затвердженого Севастопольською міською Радою народних депутатів 20.08.95 № 9/344.

2.4. Ратифікація Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, які пов'язані з розподілом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської федерації на території України, що передбачає передачу в оренду Російській Стороні (іноземній державі) акваторій бухт у  м. Севастополі та у Феодосійському порту, створила прецедент передачі у відособлене користування на умовах оренди ділянок морської акваторії (території) держави українським користувачам. 

2.5. Чинне законодавство і нормативні акти України в цей час у сукупності не являють собою цільної системи законодавства в області регулювання відносин, пов'язаних з господарським використанням морської акваторії. До невирішеного у законодавчому плані питанням можливо віднести відсутність в Україні:

- закону, що визначає основні принципи державного управління в області господарського використання морської акваторії України (Кодексу морської акваторії);
- закону про плату за відособлене користування ділянками морської акваторії юридичними і фізичними особами;
- закону про адміністративно-територіальний устрій морської акваторії і включення її частин до складу адміністративних територій відповідних приморських адміністративно – територіальних одиниць;
- законодавчого акта про розмежування повноважень щодо управління морською акваторією між центральними органами державної виконавчої влади, регіональними органами державно-адміністративної влади, міністерствами і відомствами;
- законодавчого акта про створення вертикальної структури  державного управління морською акваторією, що включає загальнодержавний і регіональні органи;
- законодавчого акта, що визначає порядок ведення державного обліку, кадастру, моніторингу морської акваторії, якій забезпечує органи державного управління і аквакористувачив необхідною інформацією;
- законодавчого акта про державний контроль за раціональним використанням морської акваторії і прибережної захисної смуги морів;
- законодавчих актів про податкову політику держави в області відносин, пов'язаних з господарським використанням морської частини території (акваторії) України;
- законодавчих актів, що визначають порядок цільового використання коштів, отриманих за відособлене користування ділянками морської акваторії, на акваулаштування, очищення морських акваторій від забруднення і засмічення, підтримку порядку на акваторіях, розвитку морського господарського комплексу і т.п.

2.6. Існуюча в Україні система органів державного управління в області обліку, використання, контролю та охорони морської акваторії не у повному обсязі забезпечує раціональне її використання та належний стан. До недоліків цієї системи можливо віднести відсутність в Україні:

- органа державної виконавчої влади, що здійснює загальнодержавне управління в області обліку, використання та охорони морської частини території (акваторії) України;
- регіональних органів державної виконавчої влади, що здійснюють державно-адміністративне управління ділянкам морської акваторії, які прилягають до їх територій ;
- органів державно-адміністративного нагляду за дотриманням порядку і правил використання морської акваторії;
- органів, що здійснюють роботи з очищення морських акваторій, підтримці їх у належному стані.



3. Стан морських акваторій України

3.1 Цільну, об'єктивну оцінку стану морських акваторій України у цей час дати дуже складно, тому що у державі не організовано облік морських акваторій як у кількісному, так і у якісному відношенні не тільки на регіональному рівні, але і у загальнодержавному масштабі. Аналогічно обстоїть справа і з обліком аквакористувачив. Відомчі оцінки стану морських акваторій і їх використання, відрізняючи глибиною аналізу, не охоплюють усіх проблем і районів морської акваторії, не ув'язані в єдину загальнодержавну інформаційну систему, тому що не мають розпорядника в особі органа, що здійснює на практиці державне управління морськими акваторіями.

3.2. У державі не проводиться об'єктивний комплексний аналіз ефективності використання і стану морських акваторій України, міжвідомчого регулювання і визначення міжвідомчих квот, що забезпечують найбільш раціональне в економічному і екологічному планах використання морських акваторій.



4. Загальні висновки з оцінки обстановки

4.1.  На підставі аналізу і оцінки обстановки,  що викладено  у розділах 2   і 3 дійсної Концепції, можливо зробити висновок, що на цей час в Україні склалися об'єктивні умови і назріла необхідність постановки питання про зміну державної внутрішньої морської політики в області господарського використання морської частини території (акваторії) держави.
4.2. Складовими частинами нової внутрішньої морської політики повинні стати:
4.2.1. Нова правова база, що забезпечує повноцінний облік, оцінку, раціональне використання, оплату, охорону і очищення морської акваторії.
4.2.2.Спеціально створювані органи державного управління морськими акваторіями на загальнодержавному і регіональному рівнях управління.
4.2.3. Нова галузь господарства з очищення морських акваторій від забруднення, засмічення, утилізації і переробці зібраних відходів, створена за рахунок засобів, зібраних з юридичних і фізичних осіб як плату за відособлене користування ділянками морської акваторії.

5. Пропозиції щодо структури системи нових органів державного управління морською акваторією України

Відповідно до призначення і основних задач державного управління морською акваторією України структура органів управління морською акваторією держави повинна бути побудована з ієрархічного принципу і містити у собі органи управління:

1. Загальнодержавного рівня.
2. Регіонального рівня.
3. Місцевого рівня, що включає:
а) обласної, Автономної Республіки Крим і регіону Севастополя рівні управління;
б) районний і міський рівні управління.

5.1. Загальнодержавний рівень управління морською акваторією України забезпечується створенням (за аналогією з Держкомземом) Держкомітету морської акваторії України, підлеглий Кабінету Міністрів України і керований через Міністерство екології і природних ресурсів,  на який покладається рішення наступних основних задач:

- розробка пропозицій щодо основ створення і реалізації політики держави в області регулювання відносин, пов'язаних з господарським використанням і охороною морських акваторій;
- підготовка проектів законів і нормативних актів, що регулюють питання обліку, контролю, охорони і господарського використання морських акваторій;
- організація розробки проектів загальнодержавних комплексних програм використання, контролю, охорони і очищення морських акваторій, прибережної захисної смуги морів, підготовки фахівців;
- здійснення керівництва роботою підвідомчих регіональних підрозділів системи державно-адміністративного управління морськими акваторіями;
- контроль цільового використання державних засобів, призначених для реалізації загальнодержавних програм морського напрямку, дотримання законодавства в області відносин, пов'язаних з  господарським використанням морської акваторії та ін.

5.2. Регіональний рівень державного управління морськими акваторіями України забезпечується Чорноморським і Азовським головними управліннями морської акваторії, на які покладається:

- басейнове управління, облік, оцінка, кадастр і моніторинг акваторій Чорного і Азовського морів відповідно;
- координація діяльності і керівництво роботою обласних, Автономний Республіки Крим і Севастопольського міського управлінь морської акваторії;
- організація розробки регіональних проектів, програм використання, контролю, охорони і очищення акваторій Чорного та Азовського морів, відповідно, і ін.

Доцільність регіонального рівня управління морськими акваторіями викликана необхідністю наближення органів управління до об'єкта управління з метою забезпечення оперативного і кваліфікованого керівництва діяльністю місцевих підрозділів Держкомітету, обліку басейнових особливостей і інтересів. На відміну від Держкомітету, що розташовується у столиці України — Київі, головні управління повинні розташовуватися у приморських центрах, де є можливість оперативного рішення виникаючих проблем і де є резерв кваліфікованих морських кадрів. Такими центрами могуть бути:

- для Чорноморського головного управління - м. Севастополь, багатофункціональний морський портовий вузол, розташований у центрі регіону;
- для Азовського головного управління - м. Керч.

5.3. Місцевий рівень державно-адміністративного управління в області господарського використання морської акваторії забезпечується приморськими обласними управліннями і районними (міськими) відділами Держкомітету морської акваторії, що є органами виконавчої влади  подвійного підпорядкування.

На цьому рівні управління забезпечується сполученням загальнодержавних інтересів (за лінією підпорядкованості Держкомітету морської акваторії) і місцевих інтересів (за лінією підпорядкованості місцевим органам державної виконавчої влади).

5.3.1. Обласної, Автономної Республіки Крим і регіону Севастополя рівень державно-адміністративного управління морською акваторією забезпечується обласними, Республіки Крим і Севастопольським міським управліннями морських акваторій, на які покладаються:

- забезпечення реалізації державної політики в області господарського використання та охорони морських акваторій;
- підготовка пропозицій місцевим органам державної виконавчої влади щодо розпорядження морськими акваторіями, які прилягають до узбережжя їх адміністративно-територіальних одиниць;
- розробка і забезпечення реалізації місцевих програм використання морських акваторій, які знаходяться у веденні місцевих органів влади;
- розробка пропозицій для визначення у встановленому порядку нормативів і розмірів платежів за відособлене користування ділянками морської акваторії;
- координація діяльності районних і міських відділів морської акваторії з питань використання,  охорони та очищення ділянок морської акваторії;
- оформлення документів щодо передачі у відособлене користування (вилученню з користування) ділянок морської акваторії юридичним і фізичним особам;
- підготовка пропозицій місцевим органам влади щодо встановлення правил користування морськими акваторіями у межах їх компетенції;
- підготовка проектів документів щодо обмеження, тимчасового припинення  або забороні діяльності юридичних і фізичних осіб у випадку порушення ними правил відособленого користування ділянками морської акваторії;
- здійснення контролю за використанням, охороною і очищенням морських акваторій у межах своєї компетенції та ін.

5.3.2. Районний (міський) рівень державно-адміністративного управління морськими акваторіями забезпечується районними і міськими відділами морської акваторії, функції яких аналогічні обласним управлінням, що викладені у пункті 5.3.1. Область їх компетенції обмежена адміністративними границями своїх районів (міст).

5.4. Взаємозв'язки і підпорядкованість органів державно-адміністратив-ного управління морською акваторією представлені на Схемі організації органів управління морськими акваторіями  України (див. додаток).

Источник: Новый Севастополь

Новости Статьи Интервью Фото Видео Редакция Реклама