В России порты динамично развиваются, а в Украине лишь размышляют о рывке вперед

17:2221.09.2010г.

В средствах массовой информации не прекращается обсуждение проекта Закона Украины «О морских портах». Аналитики разбираются в причинах столь длительной подготовки этого Закона и выражают сомнение, что в предлагаемой редакции Закон принят не будет.

Очевидно, что было бы правильным нашим законодателям все-таки обратится к мировому опыту. Например, к опыту Российской Федераций, которая  после длительного (порядка 10 лет) рассмотрения различных вариантов в 2007 году подобный Закон приняла.

Что интересно,  в Законе нет определения термина «морской порт», так в РФ морской порт является географическим объектом, а не транспортным предприятием или же транспортным комплексом.

На основании этого Закона принято значительное количество необходимых подзаконных нормативны актов, которые позволяют морской отрасли России действительно развиваться. 

Для вдумчивого читателя предлагаем посмотреть одну из последних версий проекта Закона Украины «О морских портах», рассмотренного и одобренного на заседании КМУ,   а также Федеральный закон РФ «О морских портах» и Устав Федерального государственного учреждения «Администрация порта Владивосток» и самим сделать соответствующие выводы о том, «куда гребут украинские законотворцы».

«Новый Севастополь» планирует начать обсуждение проекта Закона Украины

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
акваторія порту – відведена в постійне користування державній адміністрації порту в установленому порядку частина водного об’єкта (об’єктів), включаючи землі водного фонду, що розташовуються під ним (ними), обмежена природними, штучними або умовними кордонами і призначена та обладнана у своїй судноплавній частині для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден;
гідротехнічні споруди – інженерно-технічні споруди (причали, причальні споруди і пірси всіх категорій і призначень, огороджувальні і захисні гідротехнічні споруди), призначені для забезпечення безпечного підходу, маневрування, стоянки та відходу суден, для захисту акваторії порту або берегової смуги;
державна адміністрація порту – державне унітарне комерційне підприємство, що входить до сфери управління центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, за яким закріплений на праві господарського відання спеціалізований майновий комплекс та інше майно і якому відведена в установленому порядку територія та акваторія порту;
захисні (берегоукріплювальні) гідротехнічні споруди – гідротехнічні споруди для захисту берегової смуги від розмиву і обрушення;
канал – штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів, що має засоби навігаційного обладнання;
морська адміністрація порту – структурний підрозділ урядового органу в системі центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, яка здійснює функції державного нагляду за безпекою судноплавства в акваторії порту, а також інші функції, покладені на неї законодавством;
морський порт (далі – порт) – транспортно-виробничий комплекс, розташований на відведеній в установленому порядку державній адміністрації порту території та акваторії зі встановленими межами, призначений і обладнаний для обслуговування суден і пасажирів, в якому здійснюються вантажно-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден;
морський термінал – виробничо-перевантажувальний комплекс незалежно від форми власності, який розташований на території порту або за її межами та містить сукупність технічних засобів, у тому числі гідротехнічні споруди, збудовані або набуті власником морського терміналу недержавної форми власності за власні кошти згідно із законодавством, підйомно-транспортне й інше устаткування, що забезпечують безпечне навантаження-вивантаження вантажів, стоянку і обслуговування суден та обслуговування пасажирів, і в якому здійснюються вантажно-розвантажувальні роботи, надаються транспортно-експедиторські, спеціалізовані та інші послуги, а також забезпечуються безпечне плавання та стоянка суден;
огороджувальні гідротехнічні споруди – гідротехнічні споруди (хвилелом, мол, набережна) для захисту акваторії порту або берегової смуги від хвилювання, наносів та криги;
підхідний канал – штучний водний шлях для проходу суден до порту (портів) або морського терміналу, оснащений засобами навігаційного обладнання;
пірс – конструктивне об’єднання причалів, які виступають до акваторії порту, для швартування та стоянки суден не менш ніж із двох боків;
портовий оператор – суб’єкт господарювання, який на договірних засадах здійснює в межах території і акваторії порту (території морського терміналу) діяльність, пов’язану з вантажно-розвантажувальними роботами, обслуговуванням суден і вантажів, зберіганням вантажу та обслуговуванням пасажирів, а також здійснює інші пов’язані з цим види діяльності, не заборонені законодавством;
причал – гідротехнічна споруда (або їх конструктивне об’єднання), що має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, технічні параметри якої визначаються щодо кожного порту центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту;
причальна споруда – пристрій або гідротехнічна споруда, призначена для швартування суден, технічні параметри якої визначаються щодо кожного порту центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту;
рейд – частина акваторії порту, що використовується для стоянки суден на якорі в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній огороджувальними гідротехнічними спорудами (внутрішній рейд);
спеціалізований майновий комплекс – сукупність державного майна, закріпленого на праві господарського відання за державною адміністрацією порту, що в єдиному технологічному процесі забезпечує надання послуг у порту і складається з підхідних каналів, гідротехнічних споруд (за винятком набутих або збудованих власником морського терміналу недержавної форми власності за власні кошти згідно із законодавством), пасажирських вокзалів, засобів навігаційного обладнання, портових систем сигналізації, портових систем інженерної інфраструктури та споруд зв’язку, енерго-, водопостачання та водовідведення, портового флоту, автомобільних доріг і залізничних колій (до першого розгалуження за межами території порту), технологічних проїздів, інших інженерних засобів, які забезпечують безпечне плавання і стоянку суден у порту;
спеціалізовані послуги – послуги, що надаються в порту і мають свої особливості, пов’язані з організацією судноплавства відповідно до законодавства та зобов’язань України за її міжнародними договорами;
територія порту – відведена державній адміністрації порту в постійне користування для ведення господарської діяльності земельна ділянка або їх сукупність, у тому числі штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) ділянки;
фарватер – рекомендований шлях руху суден на природних глибинах, визначений засобами навігаційного обладнання.

Стаття 2. Законодавство про порти

Законодавство про порти складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Закону України «Про транспорт» та інших актів законодавства.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює діяльність:
органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання та управління у сфері портової діяльності;
державних і морських адміністрацій порту, власників морських терміналів, портових операторів та споживачів їх послуг (товарів, робіт);
підприємств, організацій та установ, що надають спеціалізовані послуги в порту та морському терміналі.
Цей Закон не поширюється на пункти базування кораблів Військово-Морських Сил України, Морської охорони Державної прикордонної служби України, а також пункти базування військово-морських кораблів інших держав, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

Розділ ІІ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ПОРТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 4. Завдання державного регулювання

Основними завданнями державного регулювання у сфері портової діяльності є:
сприяння формуванню ринку портових послуг шляхом реалізації економічної, тарифної, науково-технічної і соціальної політики на транспорті;
забезпечення надійного та безпечного функціонування морського транспорту;
встановлення, розвиток та реалізація зовнішньоекономічних зв’язків України.

Стаття 5. Функції державного регулювання

Основними функціями державного регулювання у сфері портової діяльності є:
законодавче забезпечення;
нагляд і контроль за додержанням законодавства;
проведення економічної, тарифної, науково-технічної і соціальної політики, визначення засад розвитку портів;
забезпечення рівних умов доступу до послуг, що надаються в портах;
стимулювання збільшення обсягів транспортних послуг, що надаються в портах;
визначення і здійснення заходів, спрямованих на розвиток міжнародного морського судноплавства відповідно до зобов’язань України за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
забезпечення функціонування міжнародних транспортних коридорів та залучення транзитних вантажів;
управління державним майном;
ліцензування;
стандартизація і сертифікація;
забезпечення безпеки судноплавства, охорони портових засобів і суден;
охорона навколишнього природного середовища;
захист прав споживачів;
безпека виробничої діяльності;
зовнішньоекономічна діяльність.

Стаття 6. Система органів державного регулювання

Державне регулювання у сфері портової діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, а також інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень.

Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері портової діяльності належать:
забезпечення проведення державної політики у сфері портової діяльності;
забезпечення координації та контролю діяльності підприємств, які здійснюють управління об’єктами державної власності в портах;
спрямування та координація роботи діяльності органів виконавчої влади;
відведення території та акваторії портів згідно із законодавством;
визначення портів, відкритих для заходу іноземних суден;
затвердження генерального плану розвитку портів України.
При Кабінеті Міністрів України може створюватися дорадчий орган – Міжвідомча координаційна рада з питань розвитку портів.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує розроблення та реалізацію державної політики у сфері портової діяльності.
Основними повноваженнями центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері портової діяльності є:
забезпечення впровадження норм міжнародного морського права відповідно до зобов’язань України за міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
державний нагляд за додержанням законодавства про порти;
здійснення моніторингу ринку портових послуг з метою аналізу та прогнозування його розвитку;
здійснення функцій щодо управління майном державних підприємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління та здійснюють діяльність у портах;
уповноваження державних підприємств, організацій, установ щодо надання спеціалізованих послуг;
забезпечення рівного доступу до спеціалізованих послуг;
забезпечення здійснення державної тарифної політики;
ліцензування, стандартизація і сертифікація у порядку, визначеному законодавством України;
організація плавання та стоянки суден і проведення вантажно-розвантажувальних робіт у портах з дотриманням міжнародних і національних норм безпеки;
нагляд і контроль за станом акваторії порту, підхідних каналів, фарватерів, портових гідротехнічних споруд, засобів навігаційного обладнання, безпеки судноплавства;
державний нагляд за дотриманням законодавства та міжнародних норм безпеки судноплавства, охорони портових засобів і суден у порту і морському терміналі;
створення рівних умов для портових операторів;
захист прав споживачів на ринку послуг у портах і морських терміналах;
розроблення генерального плану розвитку портів України та затвердження на його базі планів (програм) розвитку портів;
створення умов для залучення інвестицій, спрямованих на розвиток інфраструктури в портах та технічне переоснащення;
розгляд і погодження проектів будівництва та реконструкції портів (морських терміналів державної форми власності);
участь у роботі державних комісій з прийняття в експлуатацію нових та реконструйованих портів (морських терміналів державної форми власності);
створення та припинення державних адміністрацій портів і морських адміністрацій портів;
контроль за станом охорони портових засобів і суден;
у портах, у яких відкрито пункти пропуску через державний кордон, забезпечення необхідними приміщеннями для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю і службовими приміщеннями для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні;
інші повноваження відповідно до закону.

Розділ ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОРТІВ

Стаття 9. Будівництво та державна реєстрація портів і морських терміналів. Державна адміністрація порту

Будівництво портів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту з урахуванням основних завдань державного регулювання у сфері портової діяльності та відповідно до генерального плану розвитку портів України.
Будівництво морських терміналів на території порту здійснюється з дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту відповідно до затвердженого цим органом плану (програми) розвитку порту.
Порт і морський термінал підлягають державній реєстрації із включенням відомостей про них до Державного реєстру морських портів і морських терміналів.
Порт або морський термінал набуває статусу морського порту або морського терміналу з моменту внесення його до Державного реєстру морських портів і морських терміналів та втрачає його з моменту виключення зі згаданого реєстру.
Для здійснення господарської діяльності, управління державним майном у порту, забезпечення безпеки судноплавства, загальної безпеки, включаючи охорону суден і портових засобів, утримання інфраструктури порту за рішенням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у сфері його управління створюється державна адміністрація порту.
Державну адміністрацію порту очолює начальник порту, який призначається на посаду центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту на умовах контракту відповідно до законодавства.
Внесення порту або морського терміналу до Державного реєстру морських портів і морських терміналів до відведення відповідної акваторії державній адміністрації порту та (або) до визначення морської адміністрації порту, на яку покладаються функції державного нагляду за безпекою судноплавства в акваторії порту та надання послуг на території порту або морського терміналу, заборонено.
Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту забезпечує своєчасне інформування про зміни в переліку та статусі портів і морських терміналів відповідно до міжнародних зобов’язань України.
Ведення Державного реєстру морських портів і морських терміналів покладається на центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту.
Порядок здійснення державної реєстрації морських портів і морських терміналів, а також перелік відомостей, що підлягають внесенню до Державного реєстру морських портів і морських терміналів, встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
У разі виключення морського порту з Державного реєстру морських портів і морських терміналів порядок подальшого використання акваторії, території і спеціалізованого майнового комплексу та іншого державного майна, закріпленого за державною адміністрацією порту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Спеціалізовані послуги

Право на надання спеціалізованих послуг у портах та морських терміналах надається центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державним підприємствам, установам і організаціям, що мають необхідний досвід з надання таких послуг, достатню технічну та управлінську компетентність.
До спеціалізованих послуг належать:
лоцманське проведення суден;
регулювання руху суден;
організація утримання підхідних каналів та акваторій портів у належному стані;
координація та здійснення аварійно-рятувальних робіт;
навігаційно-гідрографічне забезпечення;
картографічне забезпечення;
нагляд за станом та утримання портових гідротехнічних споруд і засобів навігаційного обладнання державної форми власності;
криголамні та буксирувальні роботи.
Підприємства, установи, організації, що надають спеціалізовані послуги, зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію в порту та морському терміналі.

Стаття 11. Діяльність у морському терміналі

Морський термінал може належати суб’єкту господарювання будь-якої форми власності.
У морському терміналі морська адміністрація порту, визначена центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства.
Власники морських терміналів забезпечують необхідні умови для роботи державних підприємств, організацій, установ, які надають спеціалізовані послуги, морської адміністрації порту та інших органів державного нагляду, митних органів та органів охорони державного кордону.

Стаття 12. Територія порту

Територія порту відводиться державній адміністрації порту відповідно до законодавства.
Територією морського терміналу є землі, надані у власність або в користування, в тому числі на умовах оренди, в установленому законодавством порядку суб’єкту господарювання, на яких розміщено морський термінал.
Земельні ділянки, відведені державній адміністрації порту, не підлягають приватизації та відчуженню. Земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти спеціалізованого майнового комплексу, не підлягають приватизації, відчуженню, передачі в оренду, управління або заставу.
Земельні ділянки, на яких не розташовані об’єкти спеціалізованого майнового комплексу, можуть надаватися в оренду або концесію згідно із законодавством для реалізації інвестиційних проектів.
Будівництво будь-яких об'єктів на території портів здійснюється відповідно до планів (програм) розвитку портів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Залучення інвесторів морським портом для реалізації інвестиційних проектів проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Акваторія порту

Акваторія порту відводиться державній адміністрації порту в постійне користування Кабінетом Міністрів України.
Координати меж акваторії порту публікуються в повідомленнях мореплавцям та в обов’язкових постановах відповідного порту.
Акваторія порту належить до водних об’єктів загальнодержавного значення, є державною власністю, не підлягає передачі в комунальну власність, оренду, управління, заставу та приватизації.
Акваторія порту не належить до рибопромислових ділянок і не є складовою частиною рибогосподарських водних об’єктів.
Державна адміністрація порту забезпечує регулярне технічне обслуговування акваторії порту, що включає її періодичне підчищення від замулювання, промірювання глибин, водолазне обстеження та очищення від забруднення і засмічення.
Черпання ґрунту з метою підтримання оголошених глибин діючих площ акваторії порту, каналів та фарватерів у межах їх затверджених паспортних значень не потребує екологічної експертизи та узгодження з природоохоронними органами. Екологічна експертиза та відповідне узгодження з природоохоронними органами здійснюються у разі зміни паспортних значень.
Роботи щодо підтримання паспортних значень глибин не є діями, пов’язаними з погіршенням якості природних ресурсів.
Власник морського терміналу може на землях водного фонду, якими він користується на законних підставах, під відведеними у встановленому порядку акваторіями портів проводити роботи, пов’язані з поглибленням дна для судноплавства і будівництвом гідротехнічних споруд, за умови погодження їх з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за поданням державної адміністрації порту, якій відведено акваторію, під якою будуть проводитися такі роботи. Державна адміністрація порту може компенсувати власнику морського терміналу документально підтверджену вартість таких робіт лише за рахунок портових зборів, отриманих за використання акваторії порту, розташованої над ділянкою земель водного фонду, на якій проводилися роботи з поглиблення дна та будівництва гідротехнічних споруд.
Витрати на черпання ґрунту з метою підтримання оголошених глибин і поглиблення дна акваторій портів покриваються за рахунок відповідних зборів і включаються до валових витрат.
При будівництві нових портів і морських терміналів облаштування акваторії здійснює державна адміністрація порту.
Акваторія, сполучена з причалом (причалами) морського терміналу, відводиться державній адміністрації порту, визначеній центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. Функції державного нагляду за безпекою судноплавства в акваторії, сполученій з причалом (причалами) морського терміналу, здійснюються морською адміністрацією порту, визначеною центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. Державна адміністрація порту в зазначеній акваторії забезпечує безпеку судноплавства та здійснення інших заходів, що випливають з міжнародно-правових зобов’язань України.

Стаття 14. Інфраструктура порту

Інфраструктура порту включає в себе спеціалізований майновий комплекс державної адміністрації порту, а також складські приміщення, вантажно-розвантажувальні механізми та інше майно.
У портах, у яких відкрито пункти пропуску через державний кордон, інфраструктура порту включає комплекс будівель, споруд і технічних засобів, що забезпечують здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю і пропуск через державний кордон осіб, а також транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Будівництво, ремонт і утримання об'єктів інфраструктури портів здійснюються відповідно до вимог законодавства та з метою задоволення попиту на послуги, які надаються в порту.
Безпечна експлуатація і утримання інфраструктури порту у стані, що відповідає встановленим вимогам, забезпечуються державною адміністрацією порту, портовими операторами і власниками морських терміналів, розташованих на території порту, за рахунок їх коштів.
Спеціалізований майновий комплекс є державним майном, що не підлягає приватизації та не може бути переданим в оренду, управління або заставу. Стягнення за зобов’язанням державної адміністрації порту не може бути звернене на спеціалізований майновий комплекс державної адміністрації порту.
Державне майно, що не входить до складу спеціалізованого майнового комплексу, використовується відповідно до законодавства.
Споруди (за винятком тих, що входять до спеціалізованого майнового комплексу), які належать суб’єктам господарювання недержавної форми власності на території порту, використовуються відповідно до законодавства на договірних умовах.
Причали, причальні споруди і пірси всіх категорій і призначень, огороджувальні та захисні гідротехнічні споруди (за винятком гідротехнічних споруд, набутих або збудованих власником морського терміналу недержавної форми власності за власні кошти згідно із законодавством) є державним майном. Усі гідротехнічні споруди підлягають обліку та реєстрації в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Будівництво та реконструкція причалів, інших гідротехнічних споруд у портах здійснюються за наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи з дозволу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту та за умови реєстрації в установленому цим органом порядку.
До причалів та інших гідротехнічних споруд, збудованих і придатних до прийняття, стоянки та обслуговування суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, але щодо яких неврегульовані на договірній основі можливі взаємні матеріальні претензії між суб’єктами господарювання і державною адміністрацією порту та які не включені до обов’язкових постанов по порту, постановка суден забороняється.

Стаття 15. Розвиток порту

Розвиток порту здійснюється відповідно до плану (програми), який (яка) затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і погоджується з відповідними державними органами згідно із законодавством, та генерального плану розвитку портів.
До основних складових генерального плану розвитку портів належать:
- основні показники розвитку портової діяльності, що мають забезпечити реалізацію довгострокової транспортної стратегії (національної програми розвитку транспорту) України;
- надання відповідного статусу землям, що фактично відносяться або які планується віднести до земель транспорту;
- визначення пріоритетних напрямів структурного розвитку, модернізації портового господарства, включаючи заходи з підвищення інвестиційної привабливості цього сектору економіки, взаємозв’язку його розвитку з відповідними програмами розвитку інших галузей економіки України, їх потребами в послугах морського транспорту;
- визначення джерел фінансування генерального плану розвитку портів.
Генеральний план розвитку портів спрямовується на підвищення конкурентоспроможності портів України, повне використання транзитного потенціалу України.
Для забезпечення портової діяльності на земельних ділянках, що прилягають до території порту, встановлюються охоронні, санітарно-захисні та інші зони з особливими умовами використання земель відповідно до законодавства України.

Розділ IV. СУДНОПЛАВСТВО В АКВАТОРІЇ ПОРТУ

Стаття 16. Судноплавство в акваторії порту. Морська адміністрація порту

Судноплавство в акваторії порту здійснюється за умови дотримання вимог з безпеки судноплавства, встановлених законодавством і міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, правилами плавання та обов’язковими постановами по порту.
Для забезпечення безпеки судноплавства державною адміністрацією порту здійснюється:
- організація забезпечення безпечних руху і стоянки суден в акваторії порту та вантажно-розвантажувальних робіт;
- утримання у справному стані портових гідротехнічних споруд, портових засобів навігаційного обладнання, зв’язку, електро- та радіонавігації, портових систем сигналізації, енерго- і водопостачання та водовідведення, портового флоту;
- підтримання оголошених глибин акваторії порту, підхідних каналів, проведення днопоглиблювальних і водолазних робіт;
- надання допомоги потерпілим, організація аварійно-рятувальних робіт, підйому майна, що затонуло в акваторії порту, здійснення підводно-технічних робіт;
- забезпечення виконання вимог законодавства і міжнародних зобов’язань України щодо охорони навколишнього природного середовища, організація прийняття з суден і утилізації забруднених і стічних вод, сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, організація ліквідації наслідків забруднення акваторії та території порту;
- здійснення заходів щодо охорони суден і портових засобів, пожежної безпеки, а також запобігання незаконним актам втручання в портову діяльність.
Державний нагляд за безпекою судноплавства в порту (морському терміналі), на підходах до нього і в суміжних акваторіях здійснюється морською адміністрацією порту, а також іншими органами державного нагляду за безпекою судноплавства, визначеними центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Морську адміністрацію порту очолює капітан порту, який призначається і звільняється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за поданням урядового органу, структурним підрозділом якого виступає морська адміністрація порту, погодженим з начальником відповідного морського порту.
Морська адміністрація порту є структурним підрозділом урядового органу в системі центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, що створюється і припиняється цим центральним органом виконавчої влади.
Морська адміністрація порту діє відповідно до закону і на підставі положення про морську адміністрацію порту, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Морська адміністрація порту утримується за рахунок частини коштів адміністративного збору відповідно до закону.
Державна адміністрація порту або власник морського терміналу забезпечує необхідні умови для роботи морської адміністрації порту.

Стаття 17. Особливі права капітана порту

Капітан порту має право на затримання судна або вантажу на прохання особи, яка має морську вимогу, визначену відповідно до законів України, до достатнього забезпечення морської вимоги судновласником або вантажовласником.
Розпорядження капітана порту щодо затримання судна, пов’язане з морською вимогою, чинне протягом 72 годин.
Відповідальність за збитки, заподіяні необґрунтованим затриманням судна або вантажу, несе особа, на морську вимогу якої відбулося затримання.

Розділ V. ПОРТОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 18. Умови портової діяльності

Діяльність у портах здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Портова діяльність повинна забезпечувати рівний доступ до послуг, що надаються, за винятком адекватного реагування на дискримінаційні заходи стосовно України чи економічних санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною.
На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів. Державна адміністрація порту не має права перешкоджати або втручатися в діяльність цих суб’єктів господарювання (за винятком випадків, передбачених законом), а також встановлювати для них такі умови діяльності на території порту, що погіршують їх становище порівняно з державною адміністрацією порту та будь-якими іншими суб’єктами господарювання або порушують їх права та законні інтереси.
Взаємовідносини державної адміністрації порту з іншими суб’єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність у порту, врегульовуються на підставі договорів відповідно до законодавства.
Відносини державної адміністрації порту, власників морських терміналів, портових операторів з перевізниками і вантажовласниками визначаються законодавством та договорами (вузловими угодами).
Портова діяльність здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У порту забезпечується:
1) обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт, крім суден що знаходяться в аварійному стані та суден з небезпечними вантажами;
2) проведення вантажно-розвантажувальних робіт, у тому числі перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складські операції з вантажами;
3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти;
4) допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту;
5) соціально-побутове обслуговування моряків;
6) утримання суб’єктами господарювання інфраструктури порту відповідно до вимог законодавства;
7) інші види діяльності, що здійснюються в порту.

Стаття 19. Функції державної адміністрації порту

Основними функціями державної адміністрації порту є:
ефективне використання державного майна в порту;
організація безпечної експлуатації закріпленого за державною адміністрацією порту державного майна, гідротехнічних споруд, засобів забезпечення безпеки судноплавства та інших об’єктів портової інфраструктури;
здійснення ремонту, модернізації і будівництва гідротехнічних споруд та інших об’єктів закріпленого за державною адміністрацією порту державного майна;
підтримання в належному технічному стані, здійснення модернізації і нове будівництво гідротехнічних споруд та засобів забезпечення безпеки судноплавства, розташованих в акваторії та на території порту;
здійснення робіт з метою забезпечення безпеки судноплавства і підтримання глибин акваторії порту, проведення водолазних робіт;
утримання, будівництво і експлуатація суден портофлоту, криголамних суден і суден, що виконують завдання, виходячи із зобов’язань України за міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 20. Діяльність портових операторів

Діяльність портових операторів здійснюється відповідно до законодавства.
Умови діяльності портового оператора в акваторії порту, на території порту та морського терміналу визначаються договором з державною адміністрацією порту або власником морського терміналу.
Портові оператори зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію в порту та морському терміналі.
Відповідальність за недотримання вимог законодавства з питань охорони праці, пожежної, санітарної, екологічної безпеки робіт, що здійснюються портовим оператором, несе портовий оператор.
Державне майно (крім об’єктів спеціалізованого майнового комплексу) може використовуватися портовим оператором на договірних умовах відповідно до законодавства та з урахуванням його цільового призначення. Контроль за ефективністю використання портовим оператором державного майна здійснюється в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Портовий оператор реалізовує послуги (роботи, продукцію) за цінами, що встановлюються відповідно до законодавства.

Стаття 21. Повноваження начальника порту

Начальник порту вирішує всі питання господарської діяльності порту, за винятком тих, що віднесені законодавством України до повноважень органів, уповноважених управляти майном, а також:
видає Звід звичаїв порту;
призначає і звільняє з посади працівників держ

Источник: Новый Севастополь